За час перебування у шлюбі, чоловік і дружина набувають певного майна. В житті подружжя бувають ситуації, коли це майно потрібно поділити.  Особливо гостро така потреба постає  після розлучення. З чого починати поділ майна? Чи все майно підлягає поділу? Як зробити поділ максимально швидким та найменш стресовим? Ці та багато інших запитань задають собі  колишні чоловік і дружина після розлучення. Представлена стаття дає відповіді на загальні питання поділу майна колишнього подружжя.

Що ділимо.

Відповідно до ч.2.ст.60 Сімейного кодексу, вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно ч.2 ст.61 СК України, об’єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші

доходи, одержані одним із подружжя.

При визначенні чи є майно спільною сумісною власністю, слід керуватися наступними критеріями:

✅ майно набуте в шлюбі;

✅ майно, придбане за рахунок доходів подружжя (або одного з подружжя, враховуючи поважність причин відсутності самостійного заробітку одного з подружжя);

✅ доходи отримані внаслідок укладення договору одним з подружжя в інтересах сім’ї.

Отже, поділу підлягає все майно придбане підчас перебування в шлюбі за доходи отримані подружжям, чи одним з подружжя незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу), або отримані внаслідок кладення договору одним з подружжя в інтересах сім’ї.

Що не ділимо:

  • майно, набуте кожним з подружжя до шлюбу;
  • майно, набуте кожним з подружжя за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування;
  • майно, набуте кожним з подружжя за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто;
  • житло, набуте кожним з подружжя за час шлюбу внаслідок його приватизації відповідно до Закону України “Про приватизацію державного житлового фонду”;
  • земельна ділянка, набута нею, ним за час шлюбу внаслідок приватизації земельної ділянки, що перебувала у її, його користуванні, або одержана внаслідок приватизації земельних ділянок державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, або одержана із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених Земельним кодексом України.
  • речі індивідуального користування, в тому числі коштовності, навіть тоді, коли вони були придбані за рахунок спільних коштів подружжя.
  • премії, нагороди, які вона, він одержали за особисті заслуги. (Суд може визнати за другим з подружжя право на частку цієї премії, нагороди, якщо буде встановлено, що він своїми діями (ведення домашнього господарства, виховання дітей тощо) сприяв її одержанню).
  • кошти, одержані як відшкодування за втрату (пошкодження) речі, яка їй, йому належала, а також як відшкодування завданої їй, йому моральної шкоди.
  • страхові суми, одержані нею, ним за обов’язковим особистим страхуванням, а також за добровільним особистим страхуванням, якщо страхові внески сплачувалися за рахунок коштів, що були особистою приватною власністю кожного з них.

Якщо у придбання майна вкладені крім спільних коштів і кошти, що належали одному з подружжя, то частка у цьому майні, відповідно до розміру внеску, є його особистою приватною власністю.

За наявності спору, суд може визнати особистою приватною власністю дружини, чоловіка майно, набуте нею, ним за час їхнього окремого проживання у зв’язку з фактичним припиненням шлюбних відносин.

Розмір часток.

При поділі майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Однак, при вирішенні спору про поділ майна, суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім’ї, ухилявся від участі в утриманні дитини (дітей), приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім’ї.

За рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.

Як ділимо?

Спільне майно подружжя ділиться між ними в натурі. На спосіб  поділу спільного майна  подружжя  значний вплив мають особисті стосунки між колишнім  подружжям які залишилися після розлучення. Сторонам набагато простіше поділити майно в позасудовому порядку, навіть за наявності спору, якщо вони можуть спокійно спілкуватися між собою і хоч трохи довіряють один одному. Бо у випадку відсутності таких мінімальних умов, сторони не зможуть домовитися і поділ майна відбудеться в  судовому порядку.

В при поділі майна добровільному порядку колишнє подружжя визначається з тим майном яке буде належати кожному після розподілу та закріплюють свої домовленості відповідним договором.

Якщо ж сторонам не вдається домовитися, то розподіл майна може відбутися в судовому порядку з позовом одного з колишнього подружжя. Вирішуючи справу про розподіл майна, суд буде брати до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини важливі для вирішення справи обставини.

При цьому, неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.  Речі для професійних занять присуджуються тому з подружжя, хто використовував їх у своїй професійній діяльності. Вартість цих речей враховується при присудженні іншого майна другому з подружжя.

Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України. Зокрема, стаття 365 ЦК України передбачає, що право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо:

  • частка є незначною і не може бути виділена в натурі;
  • річ є неподільною;
  • спільне володіння і користування майном є неможливим;
  • таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім’ї.

Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

Важливо пам’ятати про строк позовної давності, який становить три роки і застосовується до вимог про поділ спільного майна тільки у випадку розірвання шлюбу.