Оподаткування податком на нерухоме майно, відмінним від земельної ділянки будівель промисловості.

Податок на нерухомість – один з найпоширеніших  у світі. В Україні він також передбачений. В зазначеній статті описуються проблемні питання, що виникають в процесі  справляння податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за нежитлову нерухомість, а саме віднесення до об’єктів які не підлягають оподаткуванню зазначеним податком будівель промисловості.

Згідно прийнятих 28 грудня 2014 року  змін в Податковий кодекс України,  до  об’єктів оподаткування податком на нерухомість  включено об’єкти нежитлової нерухомості, від так з 01 січня 2015 року оподаткуванню підлягають як  житло  так і нежитлові приміщення.

Кодекс визначає перелік об’єктів нерухомості, за які не потрібно сплачувати податок. До такого переліку включені будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств.

Начебто все просто і зрозуміло, за виробничі цехи, склади та ін.. не потрібно справляти  податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Однак, починаючи з середини 2015року, окремі фізичні особи – підприємці, власники  промислових будівель, отримали податкові повідомлення – рішення про нарахування вищезазначеного податку.

Фіскальні органи не відносили відповідні нерухомі об’єкти  до будівель промисловості, так як в їх юридичній та технічній документації  прямо не вказаний  клас  приміщення чи будівлі. На думку податківців, не підлягають оподаткуванню тільки будівлі промисловості, власниками яких є юридичні особи, а фізичні особи повинні здійснювати сплату податку на загальних підставах.

В спосіб визначений  ст. 266.7.3.  ПК України, платники податків не переконали контролюючі органи у безпідставності нарахування такого податку, тоді спір перейшов  в судову площину.

Здавалося б суди стали на сторону платників податків. Як приклад, позицію податкового органу, щодо необхідності справляння податку фізичними особами у власності яких наявні промислові будівлі,  спростовано постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 20 квітня 2018 р. по справі № 820/5945/17.

Суд  прийшов до висновку, що об’єктом оподаткування є об’єкт нерухомості, а не суб’єкт як власник такого майна. Тому, при визначенні бази оподаткування визначальними ознаками в даному випадку є  ознаки нерухомості, а не ознаки її власника. При цьому, база оподаткування повинна визначатися без урахування організаційно-правової форми власника та виду здійснення підприємницької діяльності.

Харківський апеляційний адміністративний суд вважає, що норма пп. є пп. 266.2.2  п. 266.2 ст.266 Податкового кодексу  в розрізі основоположного принципу єдиного підходу до встановлення податків і зборів, передбаченого підпунктом 4.1.11 пункту 4.1 статті 4 цього ж  кодексу, і принципу нейтральності оподаткування, встановленого у підпункті 4.1.8 пункту 4.1 статті 4 ПК України, не містить жодних виключень, обмежень чи застережень щодо включення будівель промисловості, що належать на праві приватної власності фізичним особам, до об’єктів, які не оподатковуються в силу закону. Аналогічні позиції висловлювалися іншими апеляційними адміністративними судами.

Протилежну позицію висловив Верховний суд, поставивши крапку в даній категорії спорів.  Вирішуючи спірне питання щодо оподаткування будівлі промисловості, яка належать фізичній особі – підприємцю  податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, в постанові від 15 травня 2018року по справі №806/2461/17 зазначив, що  застосування пункту «є» підпункту 266.2.2. пункту 266.2 статті 266 ПК України можливе у разі дотримання двох обов’язкових умов:

  1. наявність будівель промисловості;
  2. їх перебування у власності промислових підприємств – юридичних осіб.

Оскільки, фізичні особи  та  підприємці  не відносяться до категорії промислових підприємств тому зобов’язані сплачувати податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за  будівлі промисловості, які перебувають у їх власності.