З прийняттям Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» відбулися суттєві в корпоративному секторі. Наймасовішою формою господарювання в Україні є товариство з обмеженою відповідальністю, тому в даній статі буде йти саме про нього.

Регулювання корпоративних правовідносин в ТОВ в порівнянні до законодавства, яке діяло до прийняття нового закону, набуло максимально диспозитивного характеру. Учасники товариства можуть врегулювати свої відносини на тих умовах, які їм найбільше підходять, звичайно орієнтуючись на обов’язкові положення.

Закон передбачає два інструменти за допомогою яких учасники можуть визначити спосіб реалізації своїх прав та обов’язків в управлінні товариством, це – статут та корпоративний договір.

КОРПОРАТИВНИЙ ДОГОВІР – це договір, за умовами якого учасники товариства в письмовому документі узгоджують свої дії щодо реалізації своїх прав та повноважень у певний спосіб.

В корпоративному договорі не потрібно дублювати положення статуту чи закону, в ньому доцільно передбачити спосіб реалізації своїх прав, дії які учасник зобов’язується вчинити при певних обставинах або буде утримуватися від їх вчинення. Питання суб’єктного складу, змісту корпоративного договору та відповідальності за невиконання його положень  є досить об’ємним, тому  буде розкрите автором в окремій статті.

Укладення корпоративних договорів є поширеною практикою у цивілізованих країнах. Надання можливості бізнесу в Україні укладати корпоративні договори є великим кроком вперед. На сьогоднішній день укладення такого договору не набуло масового поширення. Підприємці не поспішають використовувати нововведення. Можливо ще не пройшло достатньо часу для усвідомлення переваг, які можуть отримати учасники.

Установчим документом залишається СТАТУТ ТОВ в якому обов’язково зазначаються відомості про найменування, органи управління, їх компетенцію, порядок прийняття ними рішень, порядок вступу до товариства та виходу з нього. Все інше, якщо не суперечить закону – на власний розсуд. Не зважаючи на мінімум вимог, на практиці все – таки рекомендується скористатися можливістю і відповідно до особливостей здійснення діяльності, врегулювати питання, щодо:

– статутного капіталу;

– необхідності повідомлення учасників товариства при виході одного з учасників частка якого менша 50% відсотків;

–  утворення наглядової ради, її повноваження, за потреби;

– можливості підписання статуту одним з учасників, за присутності на загальних зборах усіх учасників;

– визначення переліку питань, для прийняття рішення по яких необхідна одностайність, чи кількість голосів більша ніж 50%;

– встановлення обмеження щодо суми правочину, який може вчиняти директор/дирекція;

– визначення кола осіб, які вважаються посадовими особами ТОВ.

Учасники вправі врегулювати значно ширше коло питань, які закон дозволяє врегулювати на власний розсуд, а також зазначити ті положення, що не суперечать закону, і є потрібними товариству. До питань, не врегульованих учасниками будуть застосовуватися норми закону.  У випадку укладення корпоративного договору слід узгодити умови такого договору з положеннями статуту, щоб не існувало в товаристві двох документів, які за юридичним змістом конфліктують між собою.

Закон «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» встановив нові правила в корпоративному секторі, в значній мірі він є прогресивним, тому бізнесу важливо відійти від формального підходу до підготовки корпоративних документів і навчитися грамотно використовувати нові можливості.