В шлюбі подружжя набуває певного майна – нерухомості, транспортних засобів, дорогоцінностей, побутової техніки, тощо.  В більшості випадків майно купується, інколи речі набуваються шляхом приватизації, дарування, за позичені, подаровані чи кредитні кошти  та ін.  При спільному проживанні,  суперечки з приводу права власності на це майно  виникають рідко. Однак, в  житті подружжя бувають різні ситуації, коли нажите  майно вони бажають поділити.  Особливо гостро стоїть  поділ майна при розлученні. З чого починати? Чи все майно підлягає поділу? Як зробити поділ максимально швидким та найменш стресовим?  На практиці бувають випадки, коли один з подружжя  використовує не зовсім чесні способи, лиш би отримати побільше майна. Зазначена стаття написана з метою надати загальне уявлення про поділ спільного майна подружжя, щоб більш  – менш впевнено себе почувати, знати про свої права і хоча би  на мінімальному рівні  захистити свої інтереси.


 З чого починати поділ майна?

Звичайно, найкраще  поділ спільного майна подружжя  починати з пошуку компетентного адвоката. Але, не завжди є можливість найняти хорошого адвоката, або існують інші обставини, коли особа залишається один на один зі своєю проблемою.

Щоб приступити до  розподілу майна подружжя, насамперед  необхідно:

  1. проаналізувати,  яке наявне майно  відноситься до спільного  майна подружжя;
  2. відкинути майно, яке не відноситься до спільного  майна подружжя і є особистою власністю кожного з подружжя;
  3. визначити, чи у придбання майна подружжя вкладалися крім спільних коштів і кошти, що належали одному з подружжя, для виділення  частки в цьому майні, яка пропорційно до розміру внеску, буде вважатися його особистою приватною власністю.

Критерії для віднесення майна до спільного:

✅ майно набуте в шлюбі;

✅ майно, придбане за рахунок доходів подружжя (або одного з подружжя, враховуючи поважність причин відсутності самостійного заробітку одного з подружжя);

✅ доходи отримані внаслідок укладення договору одним з подружжя в інтересах сім’ї.

Згідно ч.2 ст.61 СК України, об’єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя.

Поділу підлягає все майно придбане під час перебування в шлюбі за доходи отримані подружжям, чи одним з подружжя незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу), або отримані внаслідок кладення договору одним з подружжя в інтересах сім’ї.


Далі визначаємо майно, яке майно  є особистою власністю кожного з подружжя. Відповідь на це запитання надає ст. 57 Сімейного кодексу України:

  • майно, набуте кожним з подружжя до шлюбу;
  • майно, набуте кожним з подружжя за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування;
  • майно, набуте кожним з подружжя за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто;
  • житло, набуте кожним з подружжя за час шлюбу внаслідок його приватизації відповідно до Закону України “Про приватизацію державного житлового фонду”;
  • земельна ділянка, набута нею, ним за час шлюбу внаслідок приватизації земельної ділянки, що перебувала у її, його користуванні, або одержана внаслідок приватизації земельних ділянок державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, або одержана із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених Земельним кодексом України.
  • речі індивідуального користування, в тому числі коштовності, навіть тоді, коли вони були придбані за рахунок спільних коштів подружжя.
  • премії, нагороди, які вона, він одержали за особисті заслуги. (Суд може визнати за другим з подружжя право на частку цієї премії, нагороди, якщо буде встановлено, що він своїми діями (ведення домашнього господарства, виховання дітей тощо) сприяв її одержанню).
  • кошти, одержані як відшкодування за втрату (пошкодження) речі, яка їй, йому належала, а також як відшкодування завданої їй, йому моральної шкоди.
  • страхові суми, одержані нею, ним за обов’язковим особистим страхуванням, а також за добровільним особистим страхуванням, якщо страхові внески сплачувалися за рахунок коштів, що були особистою приватною власністю кожного з них.

Якщо у придбання майна вкладені крім спільних коштів і кошти, що належали одному з подружжя, то частка у цьому майні, відповідно до розміру внеску, є його особистою приватною власністю.

За наявності спору, суд може визнати особистою приватною власністю дружини, чоловіка майно, набуте нею, ним за час їхнього окремого проживання у зв’язку з фактичним припиненням шлюбних відносин.

Такий аналіз добре зробити з адвокатом, який спеціалізується на поділі майна подружжя, особливо у випадку існування чи можливості виникнення спору щодо коштів за які придбане майно. Значна кількість спорів виникає щодо майна набутого подружжям за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто. Саме у цьому випадку, допускається багато помилок. Чоловік чи дружина  стверджують про те, що майно придбане за особисті кошти, при цьому не мають належних та допустимих доказів, посилаються на  документи, які будуть відхилені судом. 


ВИЗНАЧЕННЯ РОЗМІРУ ЧАСТОК В МАЙНІ ПОДРУЖЖЯ.

При поділі майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Однак, при вирішенні спору про поділ майна, суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім’ї, ухилявся від участі в утриманні дитини (дітей), приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім’ї.

За рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.

Якщо не вдається домовитися про частки в добровільному порядку, що має наслідком  виникнення  спору, готуємо позовну заяву враховуючи  вищезазначені обставини, адекватно збільшуємо розмір своєї частки та обгрунтовуємо підстави такого збільшення, надаємо відповідні докази.


СПОСІБ І ПОРЯДОК ПОДІЛУ МАЙНА ПОДРУЖЖЯ?

Спільне майно подружжя ділиться між ними в натурі. Поділити майно можна добровільно або в суді. Як буде відбуватися  поділ  залежить від особистих стосунків між колишнім  подружжям. Сторонам набагато простіше поділити майно в позасудовому порядку, навіть за наявності спору, коли вони можуть спокійно спілкуватися між собою і хоч трохи довіряють один одному. Бо у випадку відсутності таких мінімальних умов, сторони не зможуть домовитися і ділити майно прийдеться в  судовому порядку.

За можливості домовитися поділ відбувається шляхом укладення відповідного договору про розподіл майна між колишнім подружжям.

Якщо домовитися не вдається, то розподіл майна відбувається в загальному судовому порядку за позовом одного з колишнього подружжя.

Суд при вирішенні  справи про розподіл майна,  буде брати до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини важливі  обставини. Тому, ще до подання позову, потрібно забезпечити надійну доказову базу.

За загальним правилом, неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.  Речі для професійних занять присуджуються тому з подружжя, хто використовував їх у своїй професійній діяльності. Вартість цих речей враховується при присудженні іншого майна другому з подружжя.

Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України. Зокрема, стаття 365 ЦК України передбачає, що право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо:

  • частка є незначною і не може бути виділена в натурі;
  • річ є неподільною;
  • спільне володіння і користування майном є неможливим;
  • таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім’ї.

Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

Важливо пам’ятати про строк позовної давності, який становить три роки і застосовується до вимог про поділ спільного майна тільки у випадку розірвання шлюбу.

ДОПОМОГА АДВОКАТА У СПРАВАХ ПРО ПОДІЛ МАЙНА ПОДРУЖЖЯ ПОЛЯГАЄ:

  • в обгрунтованому віднесенні майна до спільної чи особистої власності для уникнення переплати судового збору;
  • в обгрунтованому визначенні частки особистої власності одного з подружжя у спільному майні, яке було придбане в тому числі за його особисті кошти;
  • в підготовці договору про поділ майна подружжя (у разі наявності згоди);
  • у визначенні оптимального (вигідного для Клієнта) способу поділу майна;
  • у зборі належних та допустимих доказів;
  • у вжитті заходів, що унеможливлюють відчуження одним із подружжя майна, яке перебуває у його володінні до поділу;
  • у підготовці позовної заяви та інших процесуальних документів (відзиву, заперечень, клопотань, мирової угоди, тощо);
  • в організаціі судових експертиз та оцінки майна, підготовка правильних запитань експерту;
  • в представництві в судах усіх інстанцій;
  • у допомозі в реєстрації права власності на нерухоме майно;
  • в усуненні юридичних недоліків майна яке підлягає поділу (узаконення самовільних реконструкцій, будівництв, оформлення документів на земельну ділянку, тощо).
  • в допомозі у вирішенні інших юридичних питань, які виникають в процесі поділу майна подружжя.