Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов’язків щодо дитини. Однак, в процесі розлучення виникають спори не тільки щодо майна, а й щодо виховання дітей. У кожного з батьків є своє бачення де мають проживати діти, де вчитися, які гуртки відвідувати. Так склалося в нашому суспільстві, що в переважній більшості діти залишаються з матір’ю. Не поодинокими є випадки коли мати не бажає щоб дитина спілкувалася з батьком.  В окремих випадках відмова матері надати дозвіл батьку на побачення може бути цілком обґрунтованою, однак,  зазвичай є безпідставною і, як правило, з надуманих причин (дитина не хоче бачитись з батьком, тощо). Заборона побачень з дитиною порушує права батька і дитини на особисте спілкування.

Право батька на особисте спілкування  з дитиною

В 1991році Україна ратифікувала Конвенцію про права дитини від 20 листопада 1989 року. Конвенція стала частиною нашого національного законодавства  та встановила принцип загальної і однакової відповідальності обох батьків за виховання та розвиток дитини. Приєднавшись до Конвенції, Україна визнала, що поважає право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить інтересам дитини. 

Згідно статті 4 Конвенції  «Про контакт з дітьми», яка 01.04.2007року набрала чинності в Україні, дитина   та   її   батьки   мають право встановлювати й підтримувати регулярний контакт один з одним. Такий контакт може бути обмежений або заборонений лише тоді, коли це необхідно в найвищих інтересах дитини.  

Якщо підтримання неконтрольованого контакту з одним з батьків не відповідає найвищим інтересам дитини,  то розглядається можливість контрольованого особистого контакту чи іншої форми.

Стаття 7  Конвенції «Про контакт з дітьми» зобов’язує судові органи під час вирішення спорів стосовно контакту і вживати усіх належних заходів для забезпечення   поінформованості   кожного з батьків  про важливість  для  їхньої  дитини  та  їх   обох   установлення   та підтримання регулярного контакту з їхньою дитиною.

Внутрішнє законодавство України,  також визнає право того з батьків який проживає окремо від дитини на особисте спілкування з нею.

Стаття 157 Сімейного кодексу  України  зобов’язує того з батьків, який проживає окремо брати участь у вихованні дитини та надає йому право на особисту участь у спілкуванні з дитиною.

Стаття 15 Закону України «Про охорону дитинства» встановлює право  дитини, яка проживає окремо від батьків або одного з них, на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. При цьому, батьки, які проживають окремо від дитини, зобов’язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.

Органи уповноважені встановлювати графік побачень з дитиною

У разі коли батьки не можуть дійти згоди щодо участі одного з них, який проживає окремо, у вихованні дитини, порядок такої участі визначається органами опіки та піклування за участю батьків виходячи з інтересів дитини.

Частина 3 ст. 19 СК України зазначає що звернення за захистом до органу опіки та піклування не позбавляє особу права на звернення до суду. У разі звернення з позовом до суду орган опіки та піклування припиняє розгляд поданої йому заяви.

Отже,  розглянути  спір про участь у вихованні дитини та встановити умови та графік побачень для того з батьків який проживає окремо може орган опіки та піклування та суд.

Встановлення графіку побачень з дитиною органом опіки та піклування

Органами опіки та піклування є районні, районні у містах Києві та Севастополі місцеві державні адміністрації, виконавчі органи міських чи районних у містах, сільських, селищних рад.

Процедура встановлення графіку побачень з дитиною органом опіки та піклування визначається Порядком провадження органами опіки та піклування діяльності, пов’язаної із захистом прав дитини, який затверджений Постановою КМУ від 24.09.2008 №866 , надалі – Порядок.

В п.73. Порядку зазначено, що  у разі виникнення спору між батьками щодо участі у вихованні дитини один з батьків, що проживає окремо від дитини, подає службі у справах дітей за місцем проживання дитини наступні документи:

  • заяву;
  • копію паспорта;
  • довідку з місця реєстрації (проживання);
  • копію свідоцтва про укладення або розірвання шлюбу (у разі наявності);
  • копію свідоцтва про народження дитини.

Працівник служби у справах дітей зобов’язаний  провести бесіду з батьками, за  потреби – з родичами дитини, для того щоб вияснити обставини, що призвели до спору між батьками. Після дослідження всіх обставин служба у справах дітей складає висновок. При складенні висновку до уваги береться ставлення батьків до виконання батьківських обов’язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, стан здоров’я дитини та інші обставини, що мають істотне значення.

Умови та графік побачень з дитиною того з батьків, який проживає окремо від неї, встановлюються рішенням районної, районної у містах Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчого органу міської, районної у місті ради з урахуванням висновку служби у справах дітей.

Рішення органу опіки та піклування про участь у вихованні дитини є обов’язковим до виконання. За невиконання рішення органу опіки та піклування наступає адміністративна та цивільно-правова відповідальність. Однак, заінтересована особа вправі оскаржити таке рішення до суду впродовж десяти днів з моменту  його винесення.

Вирішення спорів про встановлення порядку участі у вихованні дитини в судовому порядку

Право того з батьків, що проживає окремо на  звернення до суду у разі вчинення йому перешкод у спілкуванні з дитиною, в тому числі не виконання рішення органу опіки та піклування, закріплене в статті 159 Сімейного кодексу України.  

Реалізувати   право на особисте спілкування з дитиною можна шляхом подання позову до суду про  встановлення способу спілкування з дитиною. При підготовці позовної заяви слід звернути увагу на формування позовних вимог, обдумано скласти графік побачень, який би враховував не тільки інтереси батьків а й спосіб життя дитини.  Такий позов може  подати не тільки батько, який проживає окремо від дитини, а також той з батьків з ким проживає дитина.

До участі у даній категорії справ потрібно залучити орган опіки та піклування у якості третьої особи для підготовки висновку про спосіб участі одного з батьків у вихованні дитини, місце та час їх спілкування. Такий висновок складається на підставі відомостей, одержаних службою у справах дітей в результаті проведення бесіди з батьками, дитиною, родичами, які беруть участь у її вихованні, обстеження умов проживання дитини, батьків, а також на підставі інших документів, які стосуються зазначеної справи.

Розглядаючи справу про про встановлення графіку зустрічей з дитиною, суд в першу чергу звертає увагу на ставлення батьків  до виконання своїх обов’язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров’я, стан психічного здоров’я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами та на інші обставини. Висновок наданий органом опіки та піклування суд оцінює в сукупності зі всіма наявними доказами, тому при прийнятті рішення може відступити від його рекомендацій.  За потреби, суд може призначити побачення з дитиною у присутності матері, або інших осіб.

В рішенні, суд повинен визначити спосіб участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування.

Рішення суду є обов’язковим до виконання. За невиконання рішення суду наступає кримінальна відповідальність, тому саме судовий захист є найбільш ефективним при вирішенні даної категорії спорів.

ЗАПИС НА КОНСУЛЬТАЦІЮ – 0963724300