ВИЗНАННЯ НЕДІЙСНИМ ЗАПОВІТУ
Спадкування відбувається на підставі закону чи заповіту. За життя кожен громадянин має право розпорядитися своїм майном на випадок смерті, таке розпорядження здійснюється у вигляді спеціальної форми – заповіту. Заповіт має бути складений згідно порядку та форми визначеної Законом, а волевиявлення заповідача має бути вільним.
Українське законодавство відносить заповіт до односторонніх правочинів, а отже він може бути визнаний недійсним з підстав визначених ст.215ЦК України, як і будь – який інший правочин.
Найбільш поширеними підставами визнання заповіту недійсним є:
- заповідач не розумів значення своїх дій на момент вчинення заповіту;
- заповіт складений під впливом фізичного чи морального насильства, під впливом помилки чи обману;
- порушення порядку складання заповіту.
Визнання недійсним заповіту у зв’язку з нерозумінням спадкодавцем значення своїх дій на момент його складення
Коли заповідач у момент складення заповіту не усвідомлював значення своїх дій та /або не міг керувати ними (ст. 225 ЦК України) є однією з найбільш поширених підстав оспорення заповіту.
Ініціювати судовий спір по такій підставі доцільно тільки в тому випадку, коли є достатньо підстав вважати що заповідач перебував у неспроможному стані. До того ж така неспроможність має бути абсолютною.
У зазначеній категорії справ обов’язково призначається посмертна судово-психіатрична експертиза, яка фактично проводиться на підставі наявних медичних документів.
На практиці досить часто експерти не можуть дати ствердної відповіді, зазначають, що встановити стан особи на певний момент неможливо або що вона не повною мірою розуміла значення своїх дій. Такий висновок так чи інакше буде оцінюватися судом в сукупності з іншими доказами, але він не буде підставою для визнання заповіту недійсним, оскільки неспроможність особи в момент складання заповіту має бути повною.
Визнання недійсним заповіту складеним під впливом фізичного чи морального насильства, під впливом помилки, обману.
Фізичне та моральне насильство, вплив помилки та обману також спотворюють волю заповідача, що може бути підставою для визнання заповіту недійсним.
Оспорювати заповіт з вищенаведених обставин можна за наявності достатніх доказів, які б підтверджували такі обставини, а не були припущеннями, тобто потрібно довести конкретний факт насильства під впливом якого заповідач склав заповіт проти своєї волі. Додатково слід зауважити, що в суді досить складно довести, що померла особа перебувала під впливом фізичного чи морального насильства під час посвідчення заповіту.
Визнання недійсним заповіту у зв’язку з порушенням порядку його складання.
Заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним (ст.1257 ЦК України). Заповіт складений з порушенням порядку його складання, не потребує визнання його недійсним. Верховний суд, практика якого є обов’язковою для нижчестоящих судів, вважає, що визнання нікчемного правочину недійсним за вимогою його сторони не є ефективним способом захисту прав, оскільки не призводить до реального відновлення порушених прав позивача, адже нікчемний правочин є недійсним у силу закону.
До нікчемних можна віднести заповіти:
- складені з порушенням вимог щодо форми заповіту;
- посвідчені уповноваженою особою, але з порушенням вимог закону;
- посвідчені не уповноваженою особою;
- складені особою, яка не мала повної цивільної дієздатності;
- секретні заповіти, посвідчені нотаріусом з порушенням вимог закону;
- посвідчені за відсутності свідків у випадках, коли їх присутність вимагається законом;
- складені відчужувачем щодо майна, вказаного у спадковому договорі;
- вчинені через представника.
За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та в мотивувальній частині судового рішення підтверджує чи спростовує обставини нікчемності правочину. Отже, при оскарженні такого заповіту формулювання позовних вимог має містити прохання про застосування наслідків нікчемності такого заповіту, шляхом виключення зі спадкового реєстру запису про реєстрацію заповіту.
Особи, які можуть оспорити заповіт
Оспорити заповіт можуть, особи спадкові права яких порушені недійсним заповітом, такими особами можуть бути:
- Спадкоємці за законом
- Спадкоємці зазначені в попередніх заповітах
- Особи які мають право на обов’язкову частку
- Відказоодержувачі (особи які набули певних прав, щодо спадкового майна, після відкриття спадщини).
АДВОКАТ У СПРАВАХ ПРО ВИЗНАННЯ ЗАПОВІТУ НЕДІЙСНИМ
- консультації з питань оскарження заповіту;
- подання різного роду запитів з метою збору доказової бази
- підготовка позовної заяви та інших процесуальних документів у суді першої інстанції;
- підготовка апеляційної скарги та інших процесуальних документів в апеляційному суді;
- підготовка касаційної скарги та інших процесуальних документів у Верховному Суді
- представництво інтересів Клієнта у судах першої, апеляційної та касаційної інстанції;
- правова допомога в процесі виконання рішення суду.