Спадкування за законом – черговість
Спадкуванням вважається перехід прав і обов’язків від померлої особи – спадкодавця до інших осіб – спадкоємців. Коло спадкоємців може визначатися самим спадкодавцем шляхом складення заповіту або ж законом. З різних причин не всі громадяни встигають скласти заповіт, тому перехід майна спадкодавця до спадкоємців здійснюється відповідно до закону та у певній черговості.
Крім цього, спадкування за законом може мати місце у разі визнання заповіту недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини.
Українське законодавство передбачає п’ять черг спадкоємців, а саме:
Перша черга – діти спадкодавця (у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті), той з подружжя, який його пережив, та батьки;
Друга черга – рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері;
Третя черга – рідні дядько та тітка спадкодавця;
Четверта черга – особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини;
П’ята черга – інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно, причому родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування родичів подальшого ступеня споріднення, та утриманці спадкодавця (неповнолітня або непрацездатна особа, яка не була членом сім`ї спадкодавця, але не менш як п`ять років одержувала від нього матеріальну допомогу, що була для неї єдиним або основним джерелом засобів до існування).
Спадкування за законом здійснюється за правилом, що кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги.
Якщо у спадкодавця є близькі родичі, процес спадкування розпочинається шляхом подання заяви до нотаріуса про прийняття спадщини. Дружина, чоловік, діти, батьки, сестри чи брати, подають підтверджуючі документи і по закінченні шестимісячного терміну отримують свідоцтво про прийняття спадщини. Між родичами можуть існувати спори, але майно буде успадковане, тобто не вибуде з власності сім’ї чи родини та не перейде у власність місцевої громади.
Четверта черга спадкоємців за законом
Стаття 1264 Цивільного кодексу України зазначає, що у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім’єю не менш як п’ять років до часу відкриття спадщини.
Сімейний кодекс вказує на те, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Законодавство України не передбачає вичерпного переліку членів сім`ї, однак визначає критерії, за наявності яких особи складають сім`ю, тому до спадкоємців четвертої черги можуть належати не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім`єю зі спадкодавцем без реєстрації шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки. Зокрема такими особами, можуть бути пасинки, падчерки, вітчим, мачуха, та інші особи.
Велика Палата Верховного суду при розгляді цивільної справи № 644/6274/16-ц зазначила, що обов’язковою умовою для визнання особи членом сім`ї, крім спільного проживання, є: ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.
У разі, якщо спадкодавець не мав дітей, батьків, братів чи сестер, при цьому поживав у так званому цивільному шлюбі десятки років, особа, яка проживала з таким спадкодавцем відноситься до четвертої черги. Однак, через відсутність документів які підтверджують зазначений факт, не може подати заяву про прийняття спадщини і успадкувати майно в загальному порядку. Нотаріус також не має можливості безспірно встановити такого роду факт, тому проживання однією сім’єю може бути доведене лише в суді з постановленням відповідного рішення.
Верховний суд в своїх постановах неодноразово зазначав, що встановлення певних фактів має на меті підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи, або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав, або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав, у даному випадку права на спадкування.
Отже, приналежність до четвертої черги спадкоємців за законом потрібно доводити в судовому порядку шляхом встановлення факту, що має юридичне значення.
Реалізація права на спадкування спадкоємцями четвертої черги
за законом.
Для того щоб реалізувати своє право на спадкування в порядку четвертої черги, особа, яка проживала зі спадкодавцем однією сім`єю, повинна звернутися з заявою до суду про встановлення факту проживання однією сім’єю із спадкодавцем не менш як п’ять років до часу відкриття спадщини.
В суді необхідно буде довести факт проживання однією сім’єю із спадкодавцем та те, що на час відкриття спадщини сплинуло щонайменше п’ять років, впродовж яких спадкодавець та особа (особи) проживали однією сім’єю.
Особливості доказування у справах про встановлення факту проживання однією сім’єю.
Для позитивного вирішення справи, необхідно звернути увагу на підготовку належних, допустимих та достатніх доказів, які б мали взаємний зв’язок та у своїй сукупності підтверджували проживання однією сім’єю зі спадкодавцем більше п’яти років. Як докази, судом беруться до уваги документи, що підтверджують спільне утримання майна, докази використання коштів у спільних цілях (фіскальні чеки, договори купівлі-продажу, договори про відкриття банківського рахунку, депозитні договори та інші письмові договори), показання свідків про спільне проживання та ведення спільного проживання, документи про місце реєстрації (фактичного проживання) чоловіка та жінки, фотографії певних подій, тощо.
Не зважаючи на те, що судова практика напрацювала критерії яким мають відповідати докази по даній категорії справ, заявники допускають деякі помилки при підготовці та поданні заяв про встановлення факту проживання однією сім’єю. В тій частині рішень, де суди відмовляли встановленні факту проживання однією сім’єю, заявники не змогли підтвердити факт спільного проживання особи у якості члена сім’ї. В значній частині випадків спадкоємці зазначали, що спадкоємець був особою похилого віку і потребував догляду, а заявник відповідно здійснював такий догляд, при цьому не надавали інших доказів про ведення спільного господарства, тощо. Суди відмовляли в задоволенні таких заяв посилаючись на позицію Верховного Суду про те, що сам факт надання допомоги іншій особі, яка є одинокою особою похилого віку, не є безумовним підтвердженням наявності факту проживання однією сім’єю та не свідчить про наявність підстав для застосування статті 1264 ЦК України.
Ще однією процесуальною помилкою заявників є формування доказової бази лише на спільних фотографіях та показах свідків, не надаючи інших доказів. Звичайно, спільні фото і покази свідків мають важливе значення в процесі доказування, однак Верховний суд при розгляді справи N531/295/19, зробив висновок, що показання свідків та спільні фотографії не можуть бути єдиною підставою для встановлення факту спільного проживання чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу.
Підсумовуючи викладене у даній статті слід зазначити, що факт проживання зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини може бути встановлений лише в судовому порядку. Встановлення даного факту є достатньою підставою для спадкування за четвертою чергою. Щоб отримати позитивне рішення в суді необхідно зібрати докази, які б мали взаємний зв’язок та у своїй сукупності підтверджували проживання особи однією сім’єю зі спадкодавцем більше п’яти років.
