В Україні існує безліч юридичних осіб, які не працюють і не нараховують заробітну плату керівнику, який  залишився єдиним найманим працівником на підприємстві. Через непросту процедуру ліквідації власники таких підприємств  не поспішають їх закривати. Значна кількість власників просто залишає товариство, не цікавляться станом справ  або взагалі виїжджає закордон, особливо це стосується іноземних громадян.  Керівники таких  підприємств добровільно – примусово «висять» в ЄДР, більшість з яких, ще й звітність подають, оскільки, звільнити їх нікому. Бувають інші ситуації, коли між учасниками товариства існують конфлікти внаслідок чого учасники не можуть зібрати необхідну кількість голосів для прийняття рішення про звільнення директора, або просто ігнорують його заяви.

Товариство з обмеженою відповідальністю є найпоширенішою формою ведення бізнесу, тому доцільно розкрити суть проблеми  на прикладі ТОВ. Інші організаційно – правові форми ведення бізнесу будуть використовувати аналогічний алгоритм з врахуванням своїх особливостей.

Директор товариства є найманим працівником, тому на нього повністю поширюється дія трудового законодавства. Однак, товариство не може існувати без керівника, а звільнення керівника відбувається з одночасним прийняттям на посаду іншої особи. При цьому, звільнити директора можуть лише збори учасників або єдиний учасник.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Використання примусової праці забороняється.

Відповідно до частини першої статті 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

За змістом статті 22 КЗпП України будь-яке пряме або непряме обмеження прав чи встановлення прямих або непрямих переваг при укладенні, зміні та припиненні трудового договору не допускається.

За змістом статті 38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім’ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

Відповідно до пункту 13 статті 39 Закону України «Про товариства з обмеженою  та додатковою відповідальністю» повноваження одноосібного виконавчого органу чи голови колегіального виконавчого органу можуть бути припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень лише шляхом обрання нового одноосібного виконавчого органу чи голови колегіального виконавчого органу або тимчасових виконувачів їхніх обов’язків. У разі припинення повноважень одноосібного виконавчого органу або члена колегіального виконавчого органу договір із цією особою вважається припиненим. Статутом товариства може бути передбачено вимогу про обрання нових членів чи тимчасових виконувачів обов’язків для всіх членів колегіального виконавчого органу.

Отже, чинне трудове законодавство забороняє примусову працю та передбачає можливість звільнення керівника за власним бажанням без поважних причин чи з поважних причин, а корпоративне законодавство вимагає рішення вищого органу управління.

Виникає питання як звільнити директора ТОВ, якщо вищий орган управління відсутній або не може бути скликаний  з тих чи інших причин.

На перший погляд безвихідну ситуацію,  знову ж таки вирішує Конституція України,  частина друга статті 8 якої, дає гарантію на звернення до суду для захисту конституційних прав та свобод громадян.

На перед варто зазначити, що в українські суди напрацювали позитивну практику для керівників, які не можуть отримати рішення власника товариства про звільнення.

Для звільнення директора без згоди власника потрібно дотриматися наступного алгоритму:

1. Написати заяву про звільнення і направити її поштою цінним листом з описом вкладеного на адресу фірми (чи зареєструвати в журналі вхідної кореспонденції) а також її копії надіслати на зазначені в ЄДР адреси учасників товариства. В заяві обов’язково зазначається дата, щоб можна було відрахувати двотижневий термін на відпрацювання згідно ст..38 КЗпП України або бажану дату звільнення, якщо є поважні причини.
2. Зібрати збори учасників, згідно вимог статуту з порядком денним, що передбачає питання звільнення директора товариства.
3. Прийти на збори і скласти акт про те, що збори не відбулися з тих чи інших причин.
4. Скласти позов про визнання трудових відносин припиненими і подати до суду.
5. Отримати позитивне рішення про визнання трудових відносин припиненими.
6. Подати державному реєстратору зазначене рішення для виключення запису про директора з ЄДР.

Дотримуючись зазначеного алгоритму, керівник підприємства прийде до бажаного звільнення, однак, для уникнення проблем і не порозумінь, варто звернутися до фахового адвоката, який допоможе провести зільнення директора в найкоротші терміни. Звертатися за правовою допомогою найдоцільніше до написання заяви про звільнення, щоб запобігти визнанню недопустимими і неналежними доказів вже під час судового розгляду. Помилки при підготовці справи до розгляду можуть стати підставою для відмови в задоволенні позову.

ЗАПИС НА КОНСУЛЬТАЦІЮ ТЕЛ. 096 37 24 300